Я, Журавльов Микола Миколайович, громадянин України, постійно проживаючий на ії території з вересня 1990 року, народився 01 квітня 1956 року в селищі Таштагол, що на півдні Кемеровської області у Сибірі в Росії. У 1969 родина переїхала на Батьківщину до України. У 1973 році закінчив середню школу № 4 у м. Суми, в цьому ж році вступив до Сумського педагогічного інституту на факультет «фізика та математика». У травні 1974 року надав згоду (оскільки мав відстрочку як студент вищого навчального закладу денної форми навчання) на призов до Радянської Армії. Був направлений до спеціалізованого учбового підрозділу в Московському війсковому окрузі (Гороховецькі табори). Після закінчення отримав звання «сержант» та був направлений для проходження подальшої служби до Середньоазійського війскового округу на посаду командира топогеодезичного відділення окремого реактивного дивізіону. У липні 1975 року був відряджений для вступу до Сумського артилерійського командного училища. Після успішної здачі вступних іспитів був призначений на посаду замісника командира взводу, яку безперервно займав протягом усього терміну навчання. У 1979 році після закінчення війскового училища з Золотою медаллю був направлений для проходження подальшої служби до 39 Армії Забайкальського війскового округу, а саме в Монголію. Станція Баян-Тумен, що недалеко від ріки Халхін-Гол. У 1982 році за заміною був направлений для прохоження служби до Київського військового округу і проходив ії у м. Верховцево, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області. В серпні 1985 році, після вибуху на Павлоградському хімічному заводі (вибухнуло 25 тон тротилу, внаслідок чого здетанувало 2 цехи, від одного залишилась тільки воронка та загинуло близко 30 чоловік) приймав участь у ліквідації наслідків. Прямо звідти у жовтні 1985 року був відряджений до складу 40 Армії в Афганістан. Службу проходив у 28 реактивному полку. Батареї мого 2-го дівізіону, замісником командира якого я був, були дислоковані у різних містах Афганістану, тому приходилось багато їздити та приймати участь у бойових діях. Маю тяжке поранення. Нагороджений орденом «Червоної Зірки». У листопаді 1987 року був направлений до Київського війскового округу у м. Фастів, що поблизу м. Київ. На третій день після прибуття був відряджений для участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Здійснив 40 виїздів до 30-ти кілометрової зони для вирішення службових завдань. На даний час встановлено причинний зв'язок захворювання з работами на ЧАЕС. У липні 1988 року був відряджений для подальшого проходження служби до Південної групи війск до Угорщини.
Внаслідок того, що завжди відрізнявся у незалежності поглядів та займав активну позицію, особовим складом артилерійського полку був висунутий кандидатом на вибори народних депутатів України у 1990 році. 80 % мого полку проголосувало за мою кандидатуру. Цим і пишаюся. Але внаслідок того, що ця подія відбулася всупереч вказівок командуючого групою військ, було наказано звільнити з лав Збройних Сил «за дискридитацію високого звання радянського офіцера», але після деякої розмови у відділі кадрів домовилися на звільнення « по скореченню штатів, у зв'язку зі скороченням Збройних Сил СРСР». У липні 1990 року частина була виведена на територію Білорусії, де у вересні 1990 року прийшов наказ на звільнення.
Після звільнення приймав активну участь в громадсько-політичному житті. Оскільки, в той час було вкрай важко вижити, займався з 1991 року по 1996 рік підприємницькою діяльністю. У 1991 році приймав участь у створенні Народної Партії України. З метою поліпшення соціального захисту найбільш незахищених верств населення за місцем проживання створив районну організацію інвалідів. У 2004 році за власною ініціативою створив та організував роботу районної організації ветеранів Афганістану. Був обраний депутатом районної у 2006 році та міської у 2010 році місцевої ради. На даний час є практикуючим юристом асоціації «Закон і право». Тільки за останні 2 роки виграв понад 300 справ щодо захисту громадян від свавілля чиновників. Голова місцевого осередку Всеукраїнської організації «За справедливість». Позапартійний. Проживаю у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.
Одружений.
Маю двох дорослих синів.
Судимості не маю.
Внаслідок того, що завжди відрізнявся у незалежності поглядів та займав активну позицію, особовим складом артилерійського полку був висунутий кандидатом на вибори народних депутатів України у 1990 році. 80 % мого полку проголосувало за мою кандидатуру. Цим і пишаюся. Але внаслідок того, що ця подія відбулася всупереч вказівок командуючого групою військ, було наказано звільнити з лав Збройних Сил «за дискридитацію високого звання радянського офіцера», але після деякої розмови у відділі кадрів домовилися на звільнення « по скореченню штатів, у зв'язку зі скороченням Збройних Сил СРСР». У липні 1990 року частина була виведена на територію Білорусії, де у вересні 1990 року прийшов наказ на звільнення.
Після звільнення приймав активну участь в громадсько-політичному житті. Оскільки, в той час було вкрай важко вижити, займався з 1991 року по 1996 рік підприємницькою діяльністю. У 1991 році приймав участь у створенні Народної Партії України. З метою поліпшення соціального захисту найбільш незахищених верств населення за місцем проживання створив районну організацію інвалідів. У 2004 році за власною ініціативою створив та організував роботу районної організації ветеранів Афганістану. Був обраний депутатом районної у 2006 році та міської у 2010 році місцевої ради. На даний час є практикуючим юристом асоціації «Закон і право». Тільки за останні 2 роки виграв понад 300 справ щодо захисту громадян від свавілля чиновників. Голова місцевого осередку Всеукраїнської організації «За справедливість». Позапартійний. Проживаю у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.
Одружений.
Маю двох дорослих синів.
Судимості не маю.